Український журнал дитячої ендокринології

Тези до XVІ науково-практичної конференції з міжнародною участю «Сучасна дитяча ендокринологія» м. Вінниця, 19—20 квітня 2024 р.

2024-05-07T16:42:14+03:00

Перебіг пубертату в підлітків із цукровим діабетом 1 типу, прогноз та профілактика його порушень. Методичні рекомендації

2024-05-07T16:11:16+03:00

Стандарт медичної допомоги «Вроджена дисфункція кори надниркових залоз у дітей»

2024-05-07T16:28:30+03:00

Мелатонін та статевий розвиток підлітків із цукровим діабетом 1 типу

2024-05-07T13:03:20+03:00

Мета робота — вивчити рівень добової екскреції мелатоніну в підлітків із цукровим діабетом (ЦД) 1 типу з урахуванням його перебігу та на етапах статевого дозрівання.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 172 пацієнтів із ЦД 1 типу віком від 9 до 18 років (85 хлопців та 87 дівчат), які перебували на обстеженні та лікуванні в ендокринологічному відділенні Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України. Тривалість ЦД 1 типу — від 1 до 10 років. З урахуванням рівня статевого розвитку на момент обстеження підлітків розподілили на такі підгрупи: препубертат (Т1), ранній пубертат (Т2), власне пубертат (Т3) і пізній пубертат (Т4). Характер статевого дозрівання оцінювали з урахуванням нормативів для відповідного віку. Продукцію мелатоніну оцінювали за екскрецією його основного метаболіту (6-сульфатоксимелатонін) у добовій сечі флуориметричним методом. Статистичну обробку результатів проведено з використання пакетів прикладних програм Microsoft Excel і SPSS 17.0.

Результати та обговорення. Визначено вплив статевого дозрівання на продукцію мелатоніну зі збільшенням його рівня в період власне пубертату та пізнього пубертату. Доведено, що порушення перебігу статевого дозрівання супроводжується змінами рівня мелатоніну, який відповідає ступеню статевого розвитку дівчат та хлопців, хворих на ЦД 1 типу. У разі прискорення темпу статевого дозрівання відбувається збільшення вмісту мелатоніну, а в разі уповільнення — зменшення. У дівчат віком 14—18 років найменші показники мелатоніну зареєстровано в пацієнток із затримкою статевого розвитку та первинною аменореєю. Протягом статевого дозрівання відбувається формування епіфізарно-гіпофізарно-гонадних та епіфізарно-гіпофізарно-тиреоїдних зв’язків, характер яких змінюються протягом пубертату.

Висновки. У підлітків із ЦД 1 типу збережена вікова динаміка добової екскреції мелатоніну протягом пубертату зі збільшенням його рівня в період пізнього пубертату. Вміст мелатоніну в пацієнтів із ЦД 1 типу залежить від перебігу статевого дозрівання та змінюється при його порушенні. Незалежно від статі в разі затримки статевого розвитку реєструють статистично значущо менші показники мелатоніну, ніж в однолітків із нормальним статевим розвитком. Характер кореляційних зв’язків між мелатоніном і гормональними показниками залежить від рівня статевого розвитку й статі підлітка.

Вітамінно-мікроелементна забезпеченість дівчат-підлітків із порушеннями менструальної функції

2024-05-07T13:49:22+03:00

Мета робота — виявити зв’язок між змінами концентрації вітамінів А, Е, D, вмістом магнію та коморбідною патологією у дівчат-підлітків із розладами менструальної функції.

Матеріали та методи. Обстежено 237 дівчат віком від 11 до 18 років із розладами менструальної функції. У 103 пацієнток діагностовано аномальні маткові кровотечі (АМК), у 134 — олігоменорею (ОМ).

Результати та обговорення. У більшості пацієнток незалежно від типу порушення менструальної функції виявлено коморбідну патологію. Найчастіше реєстрували супутні захворювання ендокринної системи. У дівчат з ОМ коморбідні ендокринні порушення супроводжувалися зниженням рівня вітамінів А (р_u < 0,01) та Е за рахунок зменшення частоти їхніх підвищених показників (р_φ < 0,03). Реєстрували переважно нормативні показники магнію (р_φ < 0,001) за рахунок зменшення частоти його зниженого та підвищеного рівня порівняно з пацієнтками без патології. У дівчат з АМК супутня патологія ендокринної системи супроводжувалася зменшенням частоти оптимального рівня 25(ОН)D₃ (р_φ < 0,03), а коморбідна патологія нервово-психічної сфери — зменшенням частоти підвищених показників вітамінів А (р_φ < 0,01) та Е (р_φ < 0,03) порівняно з дівчатами без патології. Незалежно від типу порушення менструальної функції найбільшу кількість змін вітамінного статусу виявлено в дівчат із коморбідною патологією ендокринної системи. У пацієнток з ОМ концентрація ретинолу була нижчою, ніж у дівчат з АМК (р_φ < 0,01), а також менший вміст токоферолу (рφ > 0,05). У дівчат з АМК частіше реєстрували підвищені значення вітаміну А (р_φ < 0,03), вітаміну Е (р_φ < 0,04) та помірний дефіцит вітаміну D (р_φ < 0,03), ніж у дівчат з ОМ. Недостатність вітаміну D у дівчат з АМК реєстрували рідше порівняно з пацієнтками з ОМ (р_φ < 0,05). Коморбідна патологія травної системи при АМК частіше супроводжувалася зниженими показниками токоферолу (р_φ < 0,05) та нормативними значеннями магнію (р_φ < 0,04) порівняно з пацієнтками з ОМ.

Висновки. Установлено залежність між коливанням вмісту показників вітамінного статусу та коморбідною патологією в дівчат із розладами менструальної функції. Найвиразніші зміни вітамінного статусу при ОМ виявлено за наявності супутньої патології ендокринної системи, а при АМК — за наявності ендокринних порушень та розладів з боку нервово-психічної сфери. Поєднання ОМ і ендокринної патології та АМК і нервових порушень супроводжується зменшенням резервів ретинолу й токоферолу, що свідчить про погіршення компенсаторно-адаптаційних реакцій організму через пригнічення низькомолекулярної ланки антиоксидантної системи захисту. Поєднання АМК із супутніми порушеннями ендокринної системи супроводжується виразнішим помірним дефіцитом вітаміну D.

Визначення прогностичних чинників у сім’ях дівчат із порушеннями менструальної функції, коморбідними з патологією ендокринної системи

2024-05-07T15:30:44+03:00

Мета роботи — визначити прогностичні чинники в сім’ях дівчат із порушеннями менструальної функції, коморбідними з патологією ендокринної системи.

Матеріали та методи. Генеалогічний аналіз проведено в сім’ях 47 дівчат з олігоменореєю (ОМ) та 44 із аномальною матковою кровотечею (АМК), коморбідними з ендокринною патологією. Група порівняння — родоводи 30 сімей здорових дівчат, що мешкають у м. Харкові і Харківській області. При проведенні генеалогічного обстеження дотримувалися принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції Ради Європи про захист прав і гідності людини в зв’язку з використанням досягнень біології та медицини, відповідних законів України. Для визначення значущості розбіжностей між ознаками використовували критерій Стьюдента. Прогностичне значення досліджуваних ознак оцінювали за методом Вальда з визначенням інформативності за критерієм Кульбака.

Результати та обговорення. У сім’ях дівчат з ОМ та АМК, коморбідними з ендокринною патологією, виявлено спадкову обтяженість за репродуктивними, гінекологічними незапальними, ендокринними хворобами та чинники середовища (шкідливі звички й стрес у матерів хворих дівчат до та під час вагітності, загроза переривання вагітності, у хворих дівчат — штучне вигодування дівчинки, стрес, травмування дівчинки, тривале використання Інтернету й гаджетів). Серед неінфекційних захворювань у родичів хворих дівчат переважали гінекологічні незапальні хвороби порівняно з родичами дівчат з АМК та здорових дівчат (p < 0,001), а у родичів здорових дівчат — розлади нервової системи (p < 0,05). Виділено спільні та відмінні прогностичні ознаки в сім’ях дівчат з ОМ і АМК та коморбідною ендокринною патологією.

Висновки. На підставі генеалогічного аналізу визначено прогностичні чинники в сім’ях дівчат з ОМ і АМК, використання яких дасть змогу сформувати групи високого ризику виникнення порушень менструальної функції.

Недосконалий остеогенез у дітей: досвід лікування

2024-05-07T15:47:34+03:00

Недосконалий остеогенез (НО) є генетичним розладом, характеризується переважно порушенням синтезу колагену типу I, що призводить до крихкості кісток, частих переломів, сколіозу, низького зросту та інших симптомів. Захворювання здебільшого передається від батьків до дитини і його тяжкість може значно варіюватися — від легкого з кількома переломами до тяжкого з багатьма переломами та залученням інших органів і систем організму. У статті описано підхід до лікування та результати терапії 10 дітей з НО.

Мета роботи — комплексне обстеження дітей з НО, лікування препаратами бісфосфонатів та подальший супровід мультидисциплінарною командою фахівців для оцінки терапії.

Матеріали та методи. Лікування було спрямоване на мінімізацію частоти переломів і покращення якості життя пацієнтів. Основні аспекти лікування включали: медикаментозне лікування (бісфосфонати використовувались для зменшення кісткової резорбції, що сприяє збільшенню кісткової маси та зменшенню крихкості кісток, а також вітамін D і кальцій, які призначалися для підтримки нормальної мінералізації кістки); фізична терапія (включала вправи на розвиток м’язової сили, координації та підтримку рухливості суглобів, мінімізуючи ризик травм); ведення пацієнтів мультидисциплінарною командою (консультації ортопеда, психолога та інших фахівців за потреби).

Результати та обговорення. Результати лікування виявилися позитивними: зафіксовано зниження частоти переломів та покращення функціональності та якості життя.

Висновки. Упродовж 11 міс ми відзначили значне зниження медичних ускладнень та поліпшення загального стану здоров’я учасників дослідження, що доводить важливість комплексного підходу до лікування недосконалого остеогенезу.