Український журнал дитячої ендокринології

Настанови щодо лікування гормоном росту та інсуліноподібним фактором росту-1 дітей та підлітків: дефіцит гормона росту, ідіопатична низькорослість і первинний дефіцит інсуліноподібного фактора росту-1

2025-01-17T13:06:36+02:00

Оцінка особливостей перебігу олігоменореї та алгоритм поетапного спостереження і диференційованого підходу до лікувально-профілактичних заходів

2025-01-17T13:19:24+02:00

Порівняльний аналіз патогенетичних предикторів формування надлишкової маси тіла в дітей і підлітків залежно від віку та статі

2025-01-17T11:39:57+02:00

Мета роботи — дослідити причинно-наслідкові взаємозв’язки між екзогенними й ендогенними чинниками набору надлишкової маси тіла (НМТ), а також установити вікові та статеві відмінності шляхом комплексного обстеження й анкетування українських дітей і підлітків.

Матеріали та методи. Обстежено рандомно відібраних 628 школярів із двох середніх загальноосвітніх шкіл м. Тернополя, а також пацієнтів шкільного віку, які самостійно зверталися по допомогу до дитячого ендокринолога щодо НМТ. Проведено опитування школярів та їхніх батьків за допомогою розробленої анкети. Зібрано та проаналізовано 616 заповнених валідних анкет. Середній вік обстежених становив (13,7 ± 0,08) року. Серед них було 337 (54,8 %) хлопців і 279 (45,2 %) дівчат. Для оцінки фізичного розвитку кожної дитини проведено антропометричне обстеження з визначенням зросту й маси тіла стандартними методиками, а також розраховано індекс маси тіла за стандартною формулою. Дітей розподілили на чотири групи залежно від пропорцій тіла: з дефіцитом маси тіла (n = 45), пропорційною тілобудовою (n = 406), НМТ (n = 86), ожирінням (n = 79). Отримані дані проаналізували з використанням методів варіаційної статистики за допомогою програми Statistica версії 12.0 (StatSoft Inc., 193, США) і редактора таблиць Microsoft Excel версії 2013.

Результати та обговорення. Діти з НМТ незалежно від віку та статі значно частіше мають родичів із НМТ, артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом. Виявлено низку додаткових чинників, що спричинюють набір зайвої маси тіла в шкільному віці. Нічний сон менше 6 год на добу підвищує ризик майже вчетверо (відношення ризиків (ВР) = 3,82, 95 % довірчий інтервал (ДІ) — 1,741—6,328), тривале (понад 5 год) проведення часу перед екраном гаджетів у будні підвищує ризик ожиріння в 1,5 разу (ВР = 1,69, 95 % ДІ — 0,938—2,894), у вихідні — вдвічі (ВР = 1,99, 95 % ДІ — 1,201—3,257), відсутність рухової активності (менше 2 год на тиждень) — удвічі (ВР = 2,06, 95 % ДІ — 1,229—3,235). Натомість низка чинників мають суттєвий запобіжний вплив і можуть бути рекомендовані для профілактики НМТ. Зокрема тривалість screen-time менше 2 год на день у будні знижує ризик ожиріння на 75 % (ВР = 0,25, 95 % ДІ — 0,120—0,487), у вихідні — на 47 % (ВР = 0,53, 95 % ДІ — 0,304—0,894), достатня тривалість нічного відпочинку (понад 8 год) — на 52 % (ВР = 0,48, 95 %ДІ — 0,291—0,791), фізичні навантаження щонайменше 20 хв 5 днів на тиждень — на 68 % (ВР = 0,32, 95 % ДІ — 0,143—0,667). Перинатальні чинники, такі як маса при народженні та грудне вигодовування, відіграють суттєво меншу роль порівняно зі способом подальшого життя і поведінки дітей. Установлено, що частота фізичних навантажень протягом тижня має більший вплив на пропорції тіла в хлопців та в старшому шкільному віці. Тривалий нічний сон запобігає певною мірою набору зайвої маси тіла як у дівчат, так і в хлопців, особливо в старшому шкільному віці. Тривалість проведення часу перед екраном гаджетів у будні та вихідні прямо пропорційно корелює з набором зайвої маси тіла в школярів незалежно від віку й статі.

Висновки. Наявність близьких родичів із НМТ є найважливішим чинником, який збільшує ризик НМТ у дітей шкільного віку в 12,5 разу. Пропорції тілобудови українських школярів більшою мірою залежать від режиму дня дитини та стереотипів поведінки (інтенсивності щоденних фізичних навантажень, тривалості нічного сну, часу, проведеного перед екраном гаджетів), ніж від маси при народженні чи тривалості грудного вигодовування в перший рік життя. При формуванні рекомендацій слід ураховувати наявність спадкової схильності, вік та стать, аналізувати режим дня та поведінкові особливості дитини.

Клінічні особливості дівчаток із олігоменореєю залежно від тривалості захворювання

2025-01-17T12:27:46+02:00

Підлітковий вік — це період часу між статевим дозріванням та психофізичною зрілістю, коли відбуваються ендокринологічні, метаболічні й соматичні зміни. Найчастішими відхиленнями в цей період є порушення менструального циклу.

Мета роботи — вивчити особливості фізичного та статевого розвитку й становлення менструальної функції в дівчат-підлітків із олігоменореєю залежно від тривалості захворювання.

Матеріали та методи. Обстежено 194 дівчини віком 12—18 років з олігоменореєю (ОМ), які перебували на лікуванні у відділенні дитячої гінекології Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України. Залежно від тривалості ОМ на момент обстеження дівчат розподілили на чотири групи: група 1 — 32 дівчинки з тривалістю ОМ до 1 року, група 2 — 44 підлітки з тривалістю ОМ від 1 до 2 років, група 3 — 59 пацієнток із тривалістю ОМ від 2 до 3 років, група 4 — 59 хворих із тривалістю ОМ понад 3 років. Оцінювали фізичний і статевий розвиток, вік появи менархе.

Результати та обговорення. У більшості дівчаток ріст був в оптимальному діапазоні. Незначні зміни росту як у бік відставання, так і в бік випереджання зафіксували у близько третини хворих (26,7 %). Серед значних відхилень переважала високорослість, ці зміни поступово зростали в міру збільшення тривалості існування ОМ. При фізіологічних показниках індексу маси тіла зміни з боку росту відзначено в 81,3 % хворих. Вияви гірсутизму підсилювалися в міру збільшення терміну існування захворювання, що може бути однією з ознак формування синдрому полікістозних яєчників. Рівень статевого дозрівання в більшості пацієнток з ОМ (83 %) був у межах хронологічного віку, випереджання зареєстрували в 75 % 11—13-річних дівчат, відставання — у 7,2 % 14—18-річних, тобто найчастіше відхилення статевого дозрівання спостерігали в дівчат молодшого віку (12—13-річних). Раннє та пізнє менархе значно частіше реєстрували в підлітків з тривалістю ОМ понад 2 роки.

Висновки. Установлено, що ОМ у близько половини дівчат (49,5 %) супроводжувалося порушеннями фізичного розвитку, характер і ступінь виразності яких залежать від терміну існування ОМ. Характерним для підлітків молодшого віку з ОМ було випереджання статевого розвитку (76,7 %). У 61,1 % дівчат зареєстрували поєднання порушень фізичного і статевого розвитку. Раннє менархе мало місце в 10,7 % хворих. Воно було предиктором хронізації захворювання. Вияви гірсутизму підсилювалися з подовженням терміну існування ОМ і насторожували щодо формування синдрому полікістозних яєчників.

Дитяча ендокринологія в Україні в 2021—2023 роках: статистика та спеціалізована допомога

2025-01-17T11:21:55+02:00