Український журнал дитячої ендокринології

Стандарти медичної допомоги «Цукровий діабет у дітей». Частина 2

2023-07-18

Дитяча ендокринологія в Україні упродовж 2002—2022 років

Н.Б. Зелінська — 2023-07-18

Цукровий діабет, пов’язаний із муковісцидозом. Клінічні випадки

К.В. Хромих — 2023-07-18

Муковісцидоз — одне із найпоширеніших орфанних моногенних захворювань (1 випадок на 2500 новонароджених). Захворювання характеризується порушенням транспорту хлору з клітини і збільшенням абсорбції натрію у клітину, що призводить до зменшення вмісту води у секретах усіх екзокринних залоз. Невеликий об’єм періапікальної епітеліальної рідини перешкоджає правильному мукоциліарному кліренсу, а велика концентрація хлориду натрію та зміна pH рідини зменшує активність ферментів. Найпоширенішими ускладненнями муковісцидозу є цукровий діабет, захворювання печінки та кісток, синдром дистальної кишкової обструкції, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба і депресія. Цукровий діабет як ускладнення розвивається у близько 80 % пацієнтів, які страж- дають на муковісцидоз, до 40-річного віку. Цукровий діабет, пов’язаний із муковісцидозом, — одна із форм цукрового діабету, що потребує підходу із залученням мультидисциплінарної команди.
Зазвичай маніфестація та перебіг цукрового діабету є безсимптомними. Клінічними виявами цукрового діабету, пов’язаного із муковісцидозом у дітей, можуть бути постійне відчуття втоми, втрата маси тіла за відсутності змін у харчуванні, затримка фізичного або статевого розвитку.
Описано клінічні випадки цукрового діабету у пацієнтів із муковісцидозом, зокрема проведено порівняння дебюту та подальшого перебігу цукрового діабету, пов’язаного із муковісцидозом, на прикладі двох дітей.
Усі пацієнти із муковісцидозом потребують проведення скринінгових тестів для виявлення гіперглікемії, починаючи із раннього шкільного віку. Єдиним методом лікування цукрового діабету, пов’язаного із муковісцидозом, є інсулінотерапія з продовженням гіперкалорійного харчування та постійним моніторингом не лише показників глікемії, а й параметрів фізичного і статевого розвитку, показників функції зовнішнього дихання, ліпідного профілю тощо.

Клінічні вияви периферичної вегетативної недостатності у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет 1 типу (ретроспективні та проспективні дослідження)

Е.А. Михайлова — 2023-07-18

У клінічній практиці часто спостерігають різноманіття ускладнень цукрового діабету (ЦД) 1 типу у дітей та підлітків. Серед них переважають ураження центральної та периферичної нервової системи. Терміном «периферична вегетативна недостатність» (ПВН) позначають комплекс вегетативних виявів при ураженні периферичного (сегментарного) відділу вегетативної нервової системи на тлі ЦД.

Мета роботи — визначити клінічну типологію ПВН у дітей, хворих на ЦД 1 типу, у 1980—1990 рр. (ретроспективні дослідження) та 2012—2022 рр. (проспективні дослідження).

Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі відділення ендокринології Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України. Обстежено 605 пацієнтів (у 1980—1990 рр. — 285 (126 дітей та 159 підлітків), у 2012—2022 рр. — 320 (186 дітей і 134 підлітки)). Усім пацієнтам проведено соматичне, неврологічне та клінічне обстеження.

Результати та обговорення. У дітей та підлітків, хворих на ЦД 1 типу, клінічні вияви ПВН були представлені в усіх фізіологічних системах організму та часто перебігали під маскою різних соматичних захворювань. Найтиповішими клінічними синдромами ПВН у дітей та підлітків є ортостатична гіпотензія, тахікардія у стані спокою, гіпогідроз, гастропарез, запори, нетримання сечі. Частота виявлення синдромів ПВН у 2012—2022 рр. була меншою, ніж у 1980–1990 рр., завдяки застосуванню новітніх технологій лікування ЦД.

Висновки. Лабільний тяжкий перебіг ЦД 1 типу у дітей часто спричиняє розвиток вегетативних порушень, які є предикторами і виявом неврологічних розладів. У міру збільшення загальної тривалості захворювання та незадовільної компенсації вуглеводного обміну зростає кількість функціональних органічних неврологічних ускладнень. Ушкодження незрілих мозкових структур впливає на подальший їхній розвиток і формує підґрунтя для неврологічних ускладнень у старшому віці.

Антропометричні характеристики та показники білково-енергетичного обміну у дівчаток-підлітків, які мають динамічні фізичні навантаження

В.Ю. Мужановський — 2023-07-18

Мета роботи — вивчити антропометричні характеристики дівчаток віком 12—18 років, які мають динамічні фізичні навантаження, та їхні показники білкового та енергетичного обміну.

Матеріали та методи. Обстежено 37 дівчаток віком від 12 до 18 років, які займалися динамічними видами спорту 3—4 рази на тиждень від 3 до 8 років. У групу порівняння залучено 34 практично здорові дівчинки того самого віку з аналогічними масо-ростовими параметрами, які були фізично неактивними. Усі дівчата оглянуті педіатром, ендокринологом, гінекологом, психіатром. Вивчали антропометричні показники (ріст, маса тіла, ширина плечей, довжина руки, розмах рук, обвід грудної клітки, довжина ноги, обвід плеча, талії та стегон), розраховували індекс маси тіла. Визначали концентрацію сечовини в сироватці крові флюорометричним методом, рівень креатиніну, лактату, активності лактатдегідрогенази (ЛДГ), аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази, креатинфосфокінази — фотометричним методом. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програм Exсel, SPSS-17, Statgrafics.

Результати та обговорення. Низька фізична активність дівчаток-підлітків асоціювалася з більшим ризиком первинної дисменореї (відношення шансів (ВШ) — 3,75; 95 % довірчий інтервал (ДІ)) та наявністю перегину й деформації жовчного міхура (ВШ — 2,34; 95 % ДІ). Не виявлено істотних розбіжностей за антропометричними характеристиками між дівчатками з різною фізичною активністю. Це може свідчити про фізіологічний характер режиму їхніх тренувань. Недостатня маса тіла дівчаток у 1,31 разу частіше асоціювалася із заняттями спортом (відносний ризик (ВР) — 1,31; 95 % ДІ), а надмірна маса тіла у 1,45 разу більше була притаманна адинамічним підліткам (ВР — 1,45; 95 % ДІ). Рівень сечовини, креатиніну, лактату, активність АЛТ, ЛДГ, креатинкінази був статистично значущо вищим у фізично активних дівчаток віком 12—14 років порівняно з неактивними однолітками, а у дівчаток-спортсменок віком 15—18 років зафіксовано більшу концентрацію АЛТ та ЛДГ.

Висновки. Заняття динамічними видами спорту тричі на тиждень упродовж 3—8 років не спричиняють істотних змін антропометричних характеристик дівчаток-підлітків порівняно з фізично неактивними однолітками. У дівчаток-спортсменок зафіксовано вищі показники сечовини, креатиніну, лактату, ЛДГ, АЛТ і креатинфосфокінази, що свідчить про інтенсивність м’язової роботи і активацію білково-енергетичного обміну.