Український журнал дитячої ендокринології http://ujpe.com.ua/ <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Науково-практичне рецензоване видання для ендокринологів, педіатрів, терапевтів, сімейних лікарів, розглядає проблеми теоретичної і клінічної дитячої ендокринології <br />Офіційний вісник Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України та Асоціації дитячих ендокринологів України</p> <p><span style="color: #d31821;"> Заснований у 2010 році</span></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p> </p> <table style="width: 547px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="126px"><img src="http://ujpe.com.ua/public/journals/190/zelinska_ujde_naukredaktor.jpg" width="116" height="155" /></td> <td valign="bottom"><strong> Головний редактор:</strong> Наталія Борисівна Зелінська, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, завідувач відділу дитячої ендокринології Українського науково-практичного Центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, президент Асоціації дитячих ендокринологів України.</td> </tr> </tbody> </table> <p><strong>Засновники видання:</strong> Державна установа «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України» (<a href="http://iozdp.org.ua/">iozdp.org.ua</a>), Всеукраїнська громадська організація «Асоціація дитячих ендокринологів України», Приватне підприємство «ІНПОЛ ЛТМ».</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> Серія СК № 20437­-10237 ПР від 28.11.2013 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> Приватне підприємство «ІНПОЛ ЛТМ».</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Рекомендація журналу як фахового медичного наукового видання:</strong> Додаток 4 до наказу Міністерства освіти і науки України від 02.07.2020 № 886 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").</p> <p style="margin-top: .3em;">Видання зареєстроване у наукометричних базах даних і спеціалізованих каталогах Index Copernicus, Google Scholar, Ulrich’s Periodicals Directory, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал внесено до загальнодержавних баз даних «Україніка наукова» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, «Наукова періодика України». Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело».</p> <p style="margin-top: .3em;">Статті, опубліковані в «Українському журналі дитячої ендокринології», отримують DOI — ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік.</p> <p><strong>ISSN:</strong> 2304-005X (Print), 2523-4277 (Online).</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/UJPE.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://www.ujpe.com.ua/">ujpe.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px dotted #dddddd; font-size: 0;"> </div> uk-UA vitapol3@gmail.com (Ольга Берник (Olha Bernyk)) vitapol3@gmail.com (Ірина Совенко (Iryna Sovenko)) Sun, 28 Jan 2018 00:00:00 +0000 OJS 3.2.1.2 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 Передчасне адренархе: етіологія та клінічне значення http://ujpe.com.ua/article/view/121930 <p>Адренархе — це процес дозрівання сітчастої зони кори наднирників, який супроводжується посиленням продукції андрогенів. Передчасне адренархе характеризується появою лобкового і пахвового оволосіння, сальності шкіри і волосся, «дорослого» запаху поту на тлі підвищення рівня надниркових андрогенів у дівчаток віком до 8 років та хлопчиків віком до 9 років. У статті представлені сучасні дані про етіологію, патогенез, клінічне значення передчасного адренархе. Високий ризик розвитку інсулінорезистентності, синдрому полікістозних яєчників і гіперандрогенії зумовлює необхідність подальшого вивчення етіології передчасного адренархе для виокремлення груп ризику щодо формування метаболічних ускладнень.</p> Н. В. Волкова, А. В. Солнцева Авторське право (c) 2021 Український журнал дитячої ендокринології http://ujpe.com.ua/article/view/121930 Tue, 02 Mar 2021 00:00:00 +0000 Вроджена дисфункція кори надниркових залоз. Що таке вроджений гіпотиреоз? Ендокринне лікування транссексуальних осіб http://ujpe.com.ua/article/view/121951 О. А. Будрейко Авторське право (c) 2021 Український журнал дитячої ендокринології http://ujpe.com.ua/article/view/121951 Tue, 02 Mar 2021 00:00:00 +0000 Гормональні предиктори ожиріння при синдромі Прадера—Віллі: нові можливості в лікуванні дітей і підлітків http://ujpe.com.ua/article/view/121931 <p class="resumetext"><strong>Мета </strong><strong>роботи</strong> — визначити гормональні порушення у хворих із синдромом Прадера—Віллі (СПВ), що призводять до ожиріння та його прогресування, з подальшою розробкою нових підходів до лікування й медико­соціальної реабілітації таких хворих.</p><p class="resumetext"><strong>Матеріали </strong><strong>та </strong><strong>методи.</strong> Обстежено 24 пацієнти віком від 6 до 18 років, у 19 з яких діагностовано делеції 15­ї хромосоми (del. 15 (q11—13)) з клінічними виявами СПВ. Протягом дослідження усім хворим обчислювали індекс маси тіла, перевіряли рівень глікемії натще та протягом доби, визначали глікований гемоглобін (НbА1с, %), рівень С­пептиду, інсуліну, кортизолу, пролактину, лептину, гормона росту — базальний та стимульований, інсуліноподібного фактора росту­1, тирео­тропіну і тиреоїдних гормонів, гонадотропінів (ЛГ, ФСГ) та гомоцистеїну. </p><p class="resumetext"><strong>Результати </strong><strong>та </strong><strong>обговорення.</strong> У всіх пацієнтів із СПВ виявлено ожиріння ІІІ і ІV ступеня, 70,83 % мали артеріальну гіпертензію. Інсуліно­ і лептинорезистентність на тлі дефіциту гормона росту та гонадотропінів і, як наслідок, гіпогонадотропний гіпогонадизм, виявлено у всіх хворих. Вияви дисфункції гіпоталамуса (нейроендокриннообмінна форма, 1­й або 2­й клінічний варіант) спостерігались у повному обсязі, хоча в окремих хворих (2 пацієнти віком 11 і 14 років) не виявлено дисліпідемії та у 9 пацієнтів не відмічали порушення толерантності до вуглеводів, хоча пласка глікемічна крива спостерігалась у всіх пацієнтів. Гіпергомоцистеїнемія виявлена у всіх пацієнтів із СПВ, особливо при гіпотиреозі. При СПВ виявлено незначне підвищення кортизолу і пролактину в крові, а у 70,83 % хворих спостерігалась транзиторна гіперпролактинемія, що відіграє основну роль у розвитку і прогресуванні ожиріння з ускладненнями та посилює вияви гіпогонадизму.</p><p class="resumetext"><strong>Висновки</strong>. Аналізуючи показники гормональних і метаболічних порушень пропонуються патогенетично нові підходи до лікування хворих на СПВ на тлі психосоціальної корекції патології.</p><p> </p> В. М. Пилипенко Авторське право (c) 2021 Український журнал дитячої ендокринології http://ujpe.com.ua/article/view/121931 Tue, 02 Mar 2021 00:00:00 +0000 Поширеність ожиріння та надлишкової маси тіла серед дітей і стан їхнього здоров’я http://ujpe.com.ua/article/view/121932 <p class="resumetext"><strong>Мета </strong><strong>роботи</strong> — вивчити поширеність ожиріння й надлишкової маси тіла серед дітей шкільного віку та ризики розвитку в них хронічних захворювань, асоційованих з надлишковою масою тіла.</p><p class="resumetext"><strong>Матеріали </strong><strong>та </strong><strong>методи.</strong> Дослідження проведено серед 1103 школярів віком 7—17 років, з них 552 (50,1%) дівчаток і 551 (49,9 %) хлопчик, які обслуговуються в дитячому консультативно­діагностичному центрі ДНУ «Науково­практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС. Дані про фізичний розвиток і стан здоров’я дітей (зріст і маса тіла, наявність захворювань) отримано з історій розвитку дитини (Ф.112/о) та контрольних карт диспансерного нагляду (Ф.030/о). Класифікацію маси тіла проводили за індексом маси тіла (ІМТ) відповідно до центильних стандартів.</p><p class="resumetext"><strong>Результати </strong><strong>та </strong><strong>обговорення.</strong> Ожиріння виявлене у 75 (6,8 %) дітей, з них 50 (4,5 %) хлопчиків і 25 (2,3 %) дівчаток, надлишкова маса тіла (НМТ) — у 186 (16,9 %), з них 105 (9,5 %) хлопчиків і 81 (7,3 %) дівчинка, нормальна маса тіла — у 725 (65,7 %), з них 340 (30,8 %) хлопчиків і 385 (34,9 %) дівчаток, дефіцит маси тіла — у 117 (10,6 %), з них 56 (5,1 %) хлопчиків і 61 (5,5%) дівчинка. Поширеність НМТ та ожиріння серед дітей має статево­віковwі особливості. НМТ найпоширеніша серед хлопчиків і дівчаток у віковій групі 10 років — 13,5 і 15,6 % відповідно, а ожиріння — серед хлопчиків у віковій групі 11 років (10,4 %), а серед дівчаток — у вікових групах 10 і 12 років (4,2 і 4,1 % відповідно). За допомогою кореляційного аналізу встановлено зв’язки між збільшенням ІМТ у дітей та наявністю в них розладів вегетативної нервової системи (r = 0,23; p &lt; 0,0001), дискінезії жовчовивідних шляхів (r = 0,28; p &lt; 0,001), плоскостопості набутої (r = 0,19; p &lt; 0,0001) та сколіозу (r = 0,28; p &lt; 0,001). Зі збільшенням ІМТ ризик розвитку захворюваності зростає. За показниками відношення шансів ризик розвитку розладів вегетативної нервової системи у дітей з НМТ становить 2,1 (95 % довірчий інтервал (ДІ): 0,9—4,8), дискінезії жовчовивідних шляхів — 2,5 (95 % ДІ: 1,4—4,5), сколіозу — 1,8 (95 % ДІ: 1,2—2,8), міопії – 2,5 (95 % ДІ: 1,4—4,7), а в дітей з ожирінням — 8,9 (95 % ДІ: 4,0—20,0), 4,8 (95 % ДІ: 2,4—9,6), 2,1 (95 % ДІ: 1,2—3,8) і 5,1 (95 % ДІ: 2,6—10,3) відповідно.</p><p class="resumetext"><strong>Висновки.</strong> Серед школярів, які обслуговуються в дитячому консультативно­діагностичному центрі ДНУ «Науково­практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, у кожної четвертої дитини (23,7 %) ІМТ перевищує нормальний для цього віку і статі показник, частка дітей з ожирінням становить 6,8 %, а з надлишковою масою тіла – 16,9 %. У таких дітей підвищений ризик розвитку захворювань, асоційованих з надлишковою масою тіла. Поширеність НМТ залежить від статево­вікової структури дитячого населення, що необхідно враховувати під час планування програм з раннього виявлення дітей з НМТ та профілактики ожиріння серед прикріпленого до медичного спостереження населення. Впровадження на рівні закладу охорони здоров’я медико­соціологічного моніторингу чинників ризику розвитку ожиріння сприятиме зниженню захворюваності на ожиріння серед дітей і дорослих, підвищенню рівня здоров’я та якості життя населення й формуванню прихильності до здорового способу життя.</p><p> </p> І. Е. Заболотна, Ю. Б. Ященко Авторське право (c) 2021 Український журнал дитячої ендокринології http://ujpe.com.ua/article/view/121932 Tue, 02 Mar 2021 00:00:00 +0000 Особливості функціонального стану щитоподібної залози в дітей з ожирінням http://ujpe.com.ua/article/view/121933 <p class="resumetext"><strong>Мета </strong><strong>роботи </strong>— вивчити вікові та статеві особливості функціонального стану щитоподібної залози (ЩЗ) в дітей з ожирінням.</p><p class="resumetext"><strong>Матеріали </strong><strong>та </strong><strong>методи.</strong> Комплексно обстежено 212 дітей з ожирінням (124 хлопчики і 88 дівчат) із застосуванням стандартних лабораторно­інструментальних критеріїв діагностики тиреопатій, за наявністю яких хворих поділили на групи: з авто­імунним тиреоїдитом, дифузним нетоксичним зобом та мінімальними змінами структури ЩЗ за відсутності ознак автоімунного тиреоїдиту. За віком та статтю хворих розподілили на три групи: препубертат, ранній пубертат і власне пубертат.</p><p class="resumetext"><strong>Результати </strong><strong>та </strong><strong>обговорення.</strong> У чверті дітей з ожирінням виявляється гіпертиреотропінемія, частота якої з віком і зростанням ступеня статевої зрілості зменшується. У препубертатному та ранньому пубертатному віці мінімальна тиреоїдна недостатність і субклінічний гіпотиреоз у хворих на ожиріння дитячого віку виявляються найчастіше (42,4 % у ранньому пубертаті та 45,3 % у препубертаті, особливо у хлопчиків 6—9 років (50 %)). Питома вага мінімальної тиреоїдної недостатності вища у хворих на ожиріння без ознак ураження ЩЗ, ніж у пацієнтів з тиреопатіями, які частіше супроводжуються субклінічним гіпотиреозом.</p><p><strong>Висновки.</strong> Формування тиреопатій у дітей з ожирінням часто супроводжується ознаками мінімальної тиреоїдної недостатності та субклінічного гіпотиреозу, поширеність яких має гендерні відмінності, а патологічні зміни показників тиреоїдних гормонів і тиреотропного гормона значною мірою залежать від віку та стадії пубертату.</p> О. В. Шушляпіна Авторське право (c) 2021 Український журнал дитячої ендокринології http://ujpe.com.ua/article/view/121933 Tue, 02 Mar 2021 00:00:00 +0000 Особливості ліпідного спектра і окремих ліпідних співвідношень у підлітків з аномальними матковими кровотечами та різною масою тіла http://ujpe.com.ua/article/view/121934 <p class="resumetext"><strong>Мета </strong><strong>роботи </strong>— визначити особливості ліпідного спектра та взаємозв’язку між окремими ліпідними співвідношеннями і індексом маси тіла (ІМТ) у хворих з аномальними матковими кровотечами (АМК) пубертатного періоду (ПП).</p><p class="resumetext"><strong>Матеріали </strong><strong>та </strong><strong>методи.</strong> Проведено клініко­гормональне дослідження у 153 пацієнток віком 12—17 років, які страждають від АМК. Визначали параметри ліпідного спектра: загальний холестерин (ЗХС), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ), розрахунковим шляхом обчислювали холестерин ліпопротеїдів низької (ХС ЛПНЩ) і дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), індекс атерогенності. Стан вуглеводного обміну аналізували на підставі рівня глікемії (натще), концентрації імунореактивного інсуліну (ІРІ), розраховували інсулінорезистентність.</p><p class="resumetext"><strong>Результати </strong><strong>та </strong><strong>обговорення.</strong> Під час визначення лише фракцій ліпопротеїнів майже в кожної п’ятої пацієнтки з АМК ПП (19,8 %) виявлено зрушення в ліпідному спектрі крові, що свідчить про їх атерогенну спрямованість. Під час додаткового вивчення співвідношень окремих фракцій ліпідного спектра дисліпопротеїдемії виявляли у 24,6 % випадків. Побудовано факторну модель взаємозв’язку ліпідів та їх фракцій з інсуліном та інсулінорезистентністю, на підставі якої можна припустити, що у хворих з АМК ПП концентрація інсуліну та інсулінорезистентність роблять незначний внесок у формування атерогенного ліпідного профілю.</p><p><strong>Висновки.</strong> Виявлені зміни ліпідного профілю свідчать про необхідність і доцільність дослідження ліпідного профілю крові пацієнток з АМК ПП для ранньої діагностики його порушень і своєчасної профілактики серйозних ускладнень у майбутньому.</p> В. О. Диннік, М. О. Щербина, О. О. Диннік Авторське право (c) 2021 Український журнал дитячої ендокринології http://ujpe.com.ua/article/view/121934 Tue, 02 Mar 2021 00:00:00 +0000 Характеристика чинників, що призводять до психопатології в дітей із цукровим діабетом 1 типу http://ujpe.com.ua/article/view/121949 <p class="resumetext"><strong>Мета </strong><strong>роботи</strong> — дати характеристику психосоціальних, генетичних, церебрально­органічних чинників, які можуть сприяти маніфестації цукрового діабету (ЦД) 1 типу в дітей та розвитку психічних і неврологічних порушень у подальшому.</p><p class="resumetext"><strong>Матеріали </strong><strong>та </strong><strong>методи.</strong> Проведено комплексне обстеження 285 дітей і підлітків 6—18 років із ЦД 1 типу, зокрема аналіз скарг і анамнестичних даних, клініко­психопатологічне, неврологічне обстеження за загальноприйнятою методикою. Використовували уніфіковану карту, яка містить блоки психологічних, біологічних і соціальних чинників ризику розвитку ЦД.</p><p class="resumetext"><strong>Результати </strong><strong>та </strong><strong>обговорення.</strong> Психогенний чинник лежить в основі виникнення хронічної емоційної стресової реакції в дітей із ЦД 1 типу. Визначальне значення в походженні емоційної стресової реакції мають негативні емоції різної модальності і їх зв’язок із тяжкістю ЦД, систематичною ін’єкційною інсулінотерапією, больовою характеристикою ендокринного захворювання, змінами життєвого стереотипу та іншими психосоціальними стресорами. Висловлено гіпотезу, згідно з якою хронічний стрес слугує тригером первинної і вторинної психопатології, суттєвої у формуванні тяжкого перебігу ЦД у дітей. Вплив біологічних чинників слід розцінювати як імпринтинг травми, інтоксикації, перенапруги вісцеральних систем в антенатальному і постнатальному онтогенезі. Біологічні чинники предикції беруть участь у розвитку захворювань психосоматичного кола і в різній комбінації або кожен окремо роблять індивіда вразливим до психоемоційних стресів, ускладнюють психологічний і біологічний захист, полегшують виникнення й ускладнюють перебіг соматичних розладів.</p><p><strong>Висновки.</strong> У дітей і підлітків із ЦД наявні досить значущі ендогенно­біологічні (генетичні), екзогенно­біологічні (цереб­рально­органічні) і психосоціальні чинники ризику виникнення психічної і неврологічної патології, що узгоджується з літературними даними про роль факторів предикції в патогенезі різних психосоматичних захворювань.</p> Е. А. Михайлова, О. А. Будрейко, Д. А. Мітельов Авторське право (c) 2021 Український журнал дитячої ендокринології http://ujpe.com.ua/article/view/121949 Tue, 02 Mar 2021 00:00:00 +0000 Ожиріння в дітей: визначення, лікування, профілактика. Клінічні практичні настанови Ендокринологічного Товариства. Частина 1 http://ujpe.com.ua/article/view/121950 <p class="resumetext"><strong>Асоціації­</strong><strong>співавтори.</strong> Європейське Ендокринологічне Товариство і Педіатричне Ендокринологічне Товариство. Ці настанови профінансовано Ендокринологічним Товариством.</p><p class="resumetext"><strong>Мета.</strong> Сформулювати клінічні практичні настанови щодо визначення, лікування і профілактики ожиріння в дітей.</p><p class="resumetext"><strong>Учасники.</strong> Ендокринологічне Товариство обрало учасниками шість експертів, методиста й укладача медичних текстів.</p><p class="resumetext"><strong>Докази.</strong> Ці науково обґрунтовані настанови розроблено з використанням принципу градації рекомендацій, оцінки та експертизи ступеня їх обґрунтованості (Grading of Recommendations, Assessment, Development, and Evaluation — GRADE) для опису як ступеня переконливості рекомендацій, так і якості доказової бази. Робоча група врахувала дані двох систематичних оглядів і використала найкращі доступні свідчення інших опублікованих систематичних оглядів і окремих досліджень.</p><p class="resumetext"><strong>Процес </strong><strong>узгодження.</strong> Одна групова зустріч, кілька конференц­зв’язків, а також спілкування електронною поштою забезпечили досягнення консенсусу. Комітет Ендокринологічного Товариства, його члени, організації­співавтори вивчили та прокоментували попередні проекти цих рекомендацій.</p><p><strong>Висновки. </strong>Дитяче ожиріння залишається постійною серйозною проблемою здоров’я у світі, що викликає стурбованість, оскільки вражає приблизно 17 % дітей і підлітків у США і загрожує здоров’ю дорослих і тривалості їх життя. Дитяче ожиріння бере початок у генетичній сприйнятливості, на яку впливають чинники навколишнього середовища, починаючи <em>in utero</em> і надалі впродовж дитинства та юності. Ендокринна етіологія ожиріння рідкісна й зазвичай супроводжується ознаками затримки зростання. Ожиріння в дітей зазвичай супроводжується супутніми захворюваннями і тривалими ускладненнями здоров’я; скринінг на супутні ожирінню захворювання слід проводити на регулярній основі задля вчасного їх виявлення, до виникнення серйозніших ускладнень. Генетичний скринінг на рідкісні синдроми показаний тільки за наявності специфічних анамнестичних або клінічних ознак. Психологічні впливи дитячого ожиріння на пацієнта і його родину вимагають проведення скринінгу на стан психічного здоров’я і в разі потреби — консультування. Профілактика дитячого ожиріння шляхом пропагування здорового харчування, активності й навколишнього середовища має бути основною метою, оскільки досягнення ефективних тривалих результатів зі зміною способу життя після виникнення ожиріння дуже складне. Хоча окремі дослідження поведінкової та фармакотерапії повідомляють про деякі успіхи, необхідні додаткові дослідження доступних і ефективних методів профілактики й лікування ожиріння в дітей. Використання препаратів для схуднення в дитячому та підлітковому віці має бути обмежене до клінічних випробувань. Збільшується кількість свідчень, що демонструють ефективність баріатричної хірургії в найтяжчих випадках ожиріння у підлітків старшого віку, у яких не вдалося досягти ефекту зміною способу життя, проте використання хірургічного лікування потребує досвідчених команд з ресурсами для тривалого подальшого спостереження. Підлітки, які отримують лікування ожиріння зміною способу життя або з використанням медикаментів, або баріатричної хірургії, потребують спільного планування, щоб допомогти їм ефективно перейти під нагляд у дорослому віці з продовженням необхідного моніторингу, підтримки і втручань. Перехідні програми з ожиріння є невід’ємною частиною допомоги, ефективність яких вимагає подальшого дослідження. Незважаючи на значне зростання кількості досліджень дитячого ожиріння від часу першої публікації цих настанов 8 років тому, необхідне подальше вивчення генетичних і біологічних чинників, які посилюють ризик збільшення маси тіла і впливають на відповідь на терапевтичні втручання. Також необхідно більше досліджень для кращого розуміння генетичних і біологічних чинників у людини з ожирінням, які призводять до маніфестації однієї супутньої хвороби порівняно з другою або взагалі не зумовлюють супутніх хвороб. Крім того, пріоритетним має бути продовження досліджень найефективніших методів профілактики і лікування ожиріння, а також методів зміни екологічних і економічних чинників, що призведуть до глобальних культурних змін у раціоні харчування і фізичній активності. Особливої уваги потребує визначення шляхів досягнення системних змін у харчовому середовищі й загальній щоденній активності, а також методів здорової зміни індексу маси тіла.</p> Н. Б. Зелінська Авторське право (c) 2021 Український журнал дитячої ендокринології http://ujpe.com.ua/article/view/121950 Tue, 02 Mar 2021 00:00:00 +0000