Гормональні предиктори ожиріння при синдромі Прадера—Віллі: нові можливості в лікуванні дітей і підлітків

В. М. Пилипенко

Анотація


Мета роботи — визначити гормональні порушення у хворих із синдромом Прадера—Віллі (СПВ), що призводять до ожиріння та його прогресування, з подальшою розробкою нових підходів до лікування й медико­соціальної реабілітації таких хворих.

Матеріали та методи. Обстежено 24 пацієнти віком від 6 до 18 років, у 19 з яких діагностовано делеції 15­ї хромосоми (del. 15 (q11—13)) з клінічними виявами СПВ. Протягом дослідження усім хворим обчислювали індекс маси тіла, перевіряли рівень глікемії натще та протягом доби, визначали глікований гемоглобін (НbА1с, %), рівень С­пептиду, інсуліну, кортизолу, пролактину, лептину, гормона росту — базальний та стимульований, інсуліноподібного фактора росту­1, тирео­тропіну і тиреоїдних гормонів, гонадотропінів (ЛГ, ФСГ) та гомоцистеїну.  

Результати та обговорення. У всіх пацієнтів із СПВ виявлено ожиріння ІІІ і ІV ступеня, 70,83 % мали артеріальну гіпертензію. Інсуліно­ і лептинорезистентність на тлі дефіциту гормона росту та гонадотропінів і, як наслідок, гіпогонадотропний гіпогонадизм, виявлено у всіх хворих. Вияви дисфункції гіпоталамуса (нейроендокриннообмінна форма, 1­й або 2­й клінічний варіант) спостерігались у повному обсязі, хоча в окремих хворих (2 пацієнти віком 11 і 14 років) не виявлено дисліпідемії та у 9 пацієнтів не відмічали порушення толерантності до вуглеводів, хоча пласка глікемічна крива спостерігалась у всіх пацієнтів. Гіпергомоцистеїнемія виявлена у всіх пацієнтів із СПВ, особливо при гіпотиреозі. При СПВ виявлено незначне підвищення кортизолу і пролактину в крові, а у 70,83 % хворих спостерігалась транзиторна гіперпролактинемія, що відіграє основну роль у розвитку і прогресуванні ожиріння з ускладненнями та посилює вияви гіпогонадизму.

Висновки. Аналізуючи показники гормональних і метаболічних порушень пропонуються патогенетично нові підходи до лікування хворих на СПВ на тлі психосоціальної корекції  патології.

 


Ключові слова


cиндром Прадера—Віллі; ожиріння; дисфункція гіпоталамуса; інсулінорезистентність; лептинорезистентність; гіпогонадизм; лікування синдрома Прадера—Віллі

Повний текст:

PDF

Посилання


Аверьянов А.П. Ожирение у детей и подростков: клинико-метаболические особенности, лечение, прогноз и профилактика осложнений // Международный эндокринологический журнал. — 2009. — № 4 (22). — С. 90—98.

Власов В.В. Введение в доказательную медицину. — М.: Медиа Сфера, 2001. — 392 с.

Ожирение, инсулинорезистентность, метаболический синдром: фундаментальные и клинические аспекты / Под ред. В.Н. Кова­ленко. — К.: Четверта хвиля, 2009. — 416 с.

Пилипенко В.М. Гормональні порушення у хлопців зі спадковими синдромами, що супроводжуються ожирінням та гіпогонадизмом // Український журнал дитячої ендокринології. — 2012. — № 2 (червень). — С. 29—32.

Пилипенко В.М. Порушення синтезу гамма-аміномасляної кислоти в етіопатогенезі дисфункції гіпоталамуса в дітей та підлітків і принципи корекції нейромедіаторних порушень (Огляд літератури) // Український журнал дитячої ендокринології. — 2017. — № 2 (22). — С. 66—75.

Ридли Мэтт. Геном: автобиография вида в 23 главах (открытия, которые потрясли мир). — М.: Эксмо, 2008. — 388 с.

Скибчик В.І. Інсулінорезистентність: клінічне значення, методи визначення, підходи до лікування (огляд) // Український медичний часопис. — 2006. — № 6 (56). — С. 61—68.

Чайченко Т.В. Ефективність немедикаментозних інтервенцій у дітей з ожирінням (огляд) // Український журнал дитячої ендокринології. — 2015. — № 1 (13). — С. 31—34.

Berthoud H.-R. Metabolic and hedonic drives in the neuralcontrolof appetite: Who’s the boss? // Curr. Opin. Neurobiol. — 2011. — Vol. 21, N 6. — P. 888—896.

Bouckenooghe T., Sisino G., Aurientis S. et al. Adipos tissue macrophages (ATM) of obese patientsare releasing increased levels of prolactine during an inflammatory challenge: A role for prolactin in diabesity? // Biochim. Biophys. Acta. — 2013. — doi: 10.1016/j.bbadis.

Burman P., Ritzen E.M., Lindgren A.C. Endocrine dysfunction in Prader—Willi syndrome: a review with special reference to GH // Endocrinol. Rev. — 2001. — 22. — Р. 787—799.

Butler M.G., Lee P.D.K., Barbara Y. Whitman management of Prader—Willi syndrome. — 3-rd ed. — Spring Sci Bus Med inc. (New York), 2006. — P. 200.

Butler M.G., Thompson T. Prader-Willi syndrome: clinical and genetic findings // Endocrinologist. — 2000. — 10. — 3S—16S.

Carmi R., Rokhlina T., Kwitec-Black A.E. et al. Use of DNA pooling strategy to identify a human obesity syndrome locuse on chromo­some 15 // Hum. Mol. Genet. — 1995. — Vol. 4. — P. 9—13.

Carre N., Binart N. Prolactin and adipose tissue // Biochimie. — 2014. — Vol. 97. — P. 16 — 21. — doi:10.1016/j.biochi.2013.09.023.

Carrel A. L., Moerchen V., Myers S.E. et al. Growth hormone improves mobility and body composition in infants and toddlers with Prader—Willi syndrome // J. Pediatr. — 2004. — 145. — P. 744—749.

Dong-Kyu Jin. Endocrine problems in children with Prader—Willi syndrome: special review on associated genetic aspects and early growth hormone treatment // Korean J. Pediat. — 2012. — 55 (7). — P. 224—231.

Driscoll D.J., Schwartz S., Cassidy S.B. Prader—Willi syndrome // Genet. Med. — 2012. — 14 (1). — P. 10—26.

Eiholzer U., Meinhardt U., Gallo C. et al. Association between foot growth and musculoskeletal loading in children with Prader—Willi syndrome before and during growth hormone threatment // J. Pediatr. — 2009. — 154 (2). — Р. 225—229.

Festen D.A., de Lind van Wijngaarden R., van Eekelen M. et al. Ran­do­mized controlled GH trial: effects on anthropometry, body composition and body proportions in a larg group of children with Prader—Willi syndrome // Clin. Endocrinol. (Oxford). — 2008. — 69. — P. 443—451.

Gibson C.D., Karmally W., McMahon D.J. et al. Randomized pilot stady of cabergoline, a dopamine receptor agonist: effects on body weight and glucose tolerance in obese adults // Diabetes. Obes. Metab. — 2012. — Vol. 14, N 4. — P. 335—340.

Goddard Andrew W. Cortical and subcortical gamma amino acid butyric acid deficits in anxiety and stress disorders: Clinical implications // World J. Psychiatry. — 2016. — Mar 22. — 6 (1). — P. 43—53.

Kishino T., Wagstaff J. Genomic organization of the UBT3A E6-AP gene and related pseudogenes // Genomics. — 1998. — Vol. 47. — P.101—107.

Kokkoris P., Pi-Sunyer F.X. Obesity and endocrine disease // Endocrinol. Metabol. Clin. North Am. — 2003. — 32 (4). — P. 895—914.

Swaab D.F. Prader—Willi syndrome and the hypothalamus // Acta Paediat. — 1997. — Suppl. 423. — P. 50—54.

Walley A.J., Blakemore A.I., Froguel P. Genetics of obesity and prediction of risk for health // Hum. Mol. Genet. — 2006. — Vol.15, N 2. — Р.124—130.

Williams K., Scheimann A., Sutton V. et al. Sleepiness and sleep disordered breathing in Prader—Willi syndrome: relationship to genotype, growth hormone therapy, and body composition // J. Clin. Sleep Med. — 2008. — 4 (2). — P. 111—118.

Zafon C., Simo R. The current obesity epidemic: unraveling the evoluti­onary legasy of adipose tissue // Obes. J. — 2011. — N 3. — P. 98—106.

Zipf W.B. Glucose homeostasis in Prader—Willi syndrome and potential implications of growth hormone therapy // Acta Paediat. — 1999. — 88 (Suppl. 433). — P. 115—117.




© Український журнал дитячої ендокринології, 2018
© ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2018