Поширеність ожиріння та надлишкової маси тіла серед дітей і стан їхнього здоров’я

Анотація

Мета роботи — вивчити поширеність ожиріння й надлишкової маси тіла серед дітей шкільного віку та ризики розвитку в них хронічних захворювань, асоційованих з надлишковою масою тіла.

Матеріали та методи. Дослідження проведено серед 1103 школярів віком 7—17 років, з них 552 (50,1%) дівчаток і 551 (49,9 %) хлопчик, які обслуговуються в дитячому консультативно­діагностичному центрі ДНУ «Науково­практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС. Дані про фізичний розвиток і стан здоров’я дітей (зріст і маса тіла, наявність захворювань) отримано з історій розвитку дитини (Ф.112/о) та контрольних карт диспансерного нагляду (Ф.030/о). Класифікацію маси тіла проводили за індексом маси тіла (ІМТ) відповідно до центильних стандартів.

Результати та обговорення. Ожиріння виявлене у 75 (6,8 %) дітей, з них 50 (4,5 %) хлопчиків і 25 (2,3 %) дівчаток, надлишкова маса тіла (НМТ) — у 186 (16,9 %), з них 105 (9,5 %) хлопчиків і 81 (7,3 %) дівчинка, нормальна маса тіла — у 725 (65,7 %), з них 340 (30,8 %) хлопчиків і 385 (34,9 %) дівчаток, дефіцит маси тіла — у 117 (10,6 %), з них 56 (5,1 %) хлопчиків і 61 (5,5%) дівчинка. Поширеність НМТ та ожиріння серед дітей має статево­віковwі особливості. НМТ найпоширеніша серед хлопчиків і дівчаток у віковій групі 10 років — 13,5 і 15,6 % відповідно, а ожиріння — серед хлопчиків у віковій групі 11 років (10,4 %), а серед дівчаток — у вікових групах 10 і 12 років (4,2 і 4,1 % відповідно). За допомогою кореляційного аналізу встановлено зв’язки між збільшенням ІМТ у дітей та наявністю в них розладів вегетативної нервової системи (r = 0,23; p < 0,0001), дискінезії жовчовивідних шляхів (r = 0,28; p < 0,001), плоскостопості набутої (r = 0,19; p < 0,0001) та сколіозу (r = 0,28; p < 0,001). Зі збільшенням ІМТ ризик розвитку захворюваності зростає. За показниками відношення шансів ризик розвитку розладів вегетативної нервової системи у дітей з НМТ становить 2,1 (95 % довірчий інтервал (ДІ): 0,9—4,8), дискінезії жовчовивідних шляхів — 2,5 (95 % ДІ: 1,4—4,5), сколіозу — 1,8 (95 % ДІ: 1,2—2,8), міопії – 2,5 (95 % ДІ: 1,4—4,7), а в дітей з ожирінням — 8,9 (95 % ДІ: 4,0—20,0), 4,8 (95 % ДІ: 2,4—9,6), 2,1 (95 % ДІ: 1,2—3,8) і 5,1 (95 % ДІ: 2,6—10,3) відповідно.

Висновки. Серед школярів, які обслуговуються в дитячому консультативно­діагностичному центрі ДНУ «Науково­практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, у кожної четвертої дитини (23,7 %) ІМТ перевищує нормальний для цього віку і статі показник, частка дітей з ожирінням становить 6,8 %, а з надлишковою масою тіла – 16,9 %. У таких дітей підвищений ризик розвитку захворювань, асоційованих з надлишковою масою тіла. Поширеність НМТ залежить від статево­вікової структури дитячого населення, що необхідно враховувати під час планування програм з раннього виявлення дітей з НМТ та профілактики ожиріння серед прикріпленого до медичного спостереження населення. Впровадження на рівні закладу охорони здоров’я медико­соціологічного моніторингу чинників ризику розвитку ожиріння сприятиме зниженню захворюваності на ожиріння серед дітей і дорослих, підвищенню рівня здоров’я та якості життя населення й формуванню прихильності до здорового способу життя.