Взаємозв’язок рівнів дофамiну крові з поведінковим i емоційним статусом дітей пубертатного віку з ожирінням та нормальною масою тіла

Анотація

Мета роботи — вивчити взаємозв’язок рівнів дофаміну крові і показників емоційного і поведінкового статусу залежно від індексу маси тіла (ІМТ), статі і стадії пубертату у дітей з ожирінням і нормальною масою тіла для виявлення груп ризику розвитку порушень харчової поведінки і депресивних станів.

Матеріали та методи. Проведено одномоментне проспективне дослідження 106 дітей підліткового віку (11,6—17,9 року), яких було опитано методом анкетування: харчових переваг (EAT-26), образу власного тіла (ОВТ), шкали задоволеності своїм тілом (ШЗСТ) і скринінгової шкали депресії у підлітків (Depression self-rating scale, DSRC). У 84 з них виявлені концентрації дофаміну (Д) крові методом імуносорбентного аналізу (ELISA). Залежно від SDS ІМТ виділено групи: 1 група — з нормальною масою тіла (НМТ) (ІМТ = ±1 SDS; n = 38), 2 — з аліментарним ожирінням (АО) (ІМТ ≥ +2 SDS, але < +4 SDS; n = 26) і 3 — з морбідним ожирінням (МО) (ІМТ ≥ +4 SDS; n = 42). Додатково діти були розподілені на підгрупи залежно від статі і стадії статевого розвитку за Таннером, пацієнти з 2-ю і 3-ю стадією пубертату за Таннером були об’єднані в підгрупу раннього пубертату (РП), обстежувані з 4-ю і 5-ю стадією — пізнього пубертату (ПП). Залежно від рівня Д проведено квартильний розподіл на чотири групи: 1 група — з низькими (< 12,2 пг/мл); 2 — з помірно зниженими (12,2—16,51 пг/мл); 3 — з помірно підвищеними (16,52—19,83 пг/мл); 4 — з високими концентраціями гормона (> 19,84 пг/мл). Статистичну обробку результатів проведено за допомогою програми SPSS Statistics 21 з використанням непараметричних кореляцій Спірмена, критеріїв Манна—Уїтні, Краскелла—Уоллеса, Вілкоксона, χ2 та співвідношення правдоподібності (ОП) (р < 0,05).

Результати та обговорення. Достовірний зворотний зв’язок між концентрацією Д крові, ІМТ (r = –0,581; p = 0,047) і SDS ІМТ (r = –0,615; p = 0,033) встановлений тільки у хлопчиків з 5-ю стадією пубертату. Ризик розвитку порушень харчової поведінки і зміненого сприйняття ОВТ у дітей обох статей однаково підвищений при АО (32 і 40 % відповідно) і МО (31,4 і 34,3 % відповідно) і перевищує такий при НМТ (16,2 %, p = 0,038 і 5,4 %, p = 0,0001, відповідно). Рівень незадоволеності усім тілом у загальній групі обстежених найбільш виражений у групі пацієнтів з МО (35,3 %; p = 0,003). У дівчаток негативне сприйняття ОВТ (p = 0,0056), знижена задоволеність верхньою і нижньою частинами тіла (p = 0,038 і p = 0,029 відповідно) відзначається при АО і посилюється при МО на відміну від хлопчиків, у яких дані параметри і загальне невдоволення усім тілом (p = 0,011; p = 0,001; p = 0,003 і p = 0,002 відповідно) виражені при МО. Частота депресії (16 %) і депресивних епізодів (56 %) максимальна в групі дітей з АО (p = 0,029). Ризик розвитку депресивної симптоматики у дітей обох статей підвищується як при високих (> 75 ‰), так і при низьких концентраціях Д крові (< 25 ‰) (36,4 і 45,5 % відповідно; p = 0,025). Вираженість порушення харчових переваг, негативного сприйняття ОВТ і рівень незадоволеності власним тілом є максимальними у хлопчиків з низькими рівнями Д (33,3 %, p = 0,004; 62,5 %, p = 0,017 і 44,4 %, p = 0,05 відповідно). Ступінь незадоволеності своїм тілом має найбільші вияви у дівчаток з високими значеннями Д крові (> 75 ‰) (41,7 %, p = 0,0395). У хлопчиків віку ПП при зниженні рівнів Д у крові зростає ризик спотворення сприйняття ОВТ (r = –0,435; p = 0,021), ступінь незадоволеності всім тілом (r = –0,397; p = 0,037) та його нижньою частиною (r = –0,453; p = 0,015).

Висновки. Встановлені гендерні та пубертатні особливості зв’язків між показниками дофаміну крові, харчових переваг, негативного сприйняття ОВТ, ступенем незадоволеності власним тілом і частотою депресивних епізодів і депресії дають змогу виявити групи ризику розвитку порушень харчової поведінки і депресивних станів у дітей залежно від ступеня надміру маси тіла.