Ефективність інсулінотерапії у дітей з цукровим діабетом 1 типу в Україні за даними реєстру хворих

Анотація

Вступ. Останнім часом впровадження інсулінових аналогів у клінічну практику дало можливість оптимізувати терапевтичні схеми і режими інсулінотерапії у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 1 типу. Їх переваги полягають у більшій тривалості і безпіковій дії пролонгованих аналогів інсуліну або швидшому настанні ефекту ультракоротких аналогів інсуліну за меншої варіативності їх дії.

Мета роботи — провести аналіз стану глікемічного контролю у дітей з цукровим діабетом 1 типу в Україні, котрі застосовували традиційну базис-болюсну інсулінотерапію та помпову інсулінотерапію (ПІТ), а також частоти використання різних видів інсуліну в 2018 р.

Матеріали та методи. Проведено аналіз стану глікемічного контролю у дітей з ЦД 1 типу в Україні різного віку і тривалості захворювання, які застосовували традиційну базисно-болюсну інсулінотерапію та помпову інсулінотерапію (ПІТ), також досліджено частоту використання різних видів інсуліну в 2018 році за даними реєстру дітей, хворих на ЦД. Стан глікемічного контролю оцінювали за допомогою глікованого гемоглобіну (НbА1с). За віковим критерієм дітей з ЦД 1 типу розподілено на чотири групи: до першої групи залучено дітей віком до 5 років, до другої — віком 6—10 років, до третьої — віком 11—14 років, до четвертої — віком 15—17 років. За тривалістю ЦД дітей також розподілили на чотири групи: 1-ша — ті, хто хворів менше 1 року, 2-га — 1—5 років, 3-тя — 6—9 років, 4-та — 10 років і більше.

Результати та обговорення. Згідно з даними реєстру, в 2018 р. в Україні середній рівень НbА1с у дітей з ЦД 1 типу був незадовільним і становив у середньому (8,80 ± 2,01) %. Частка дітей, котрі мали ідеальний або оптимальний глікемічний контроль (НbА1с < 7,5 %), становила 28,15 %, субоптимальний глікемічний контроль (7,6—9,0 %) — 34,5 %, глікемічний контроль високого ризику (> 9,1 %) — 37,35 %. Аналіз залежності рівня HbA1c від віку пацієнта та тривалості ЦД 1 типу виявив, що найбільш незадовільні показники НbА1с реєстрували у дітей підліткового віку (особливо в групі 15—17 років), а також у разі тривалості ЦД до 1 року (що пов’язано з високим рівнем НbА1с під час маніфестації захворювання), а надалі — за вищої тривалості захворювання (особливо в групі з тривалістю захворювання ≥ 10 років), (p < 0,01). У дітей, які перебували на ПІТ (264, або 2,84 % від загальної кількості дітей з ЦД 1 типу), рівень НbА1с був статистично значущо нижчим ((7,97 ± 1,48) %), ніж у дітей, котрі застосовували традиційну базис-болюсну інсулінотерапію ((8,82 ± 2,01) %, р < 0,01). Аналіз використання різних видів інсулінів показав, що в Україні найчастіше застосовують людський інсулін короткої дії та інсуліни середньої тривалості дії (> 50 %).

Висновки. Ширше застосування аналогів інсуліну короткої і тривалої дії, а також ПІТ може створити передумови для поліпшення глікемічного контролю у дітей з ЦД 1 типу в Україні.