Цукровий діабет 2 типу у дітей та підлітків в світі і в Україні

Анотація

Останнім часом у світі вивченню цукрового діабету (ЦД) 2 типу присвячено багато досліджень. У більшості країн зростання поширеності ЦД 2 типу серед дітей та підлітків відбувається одночасно зі збільшенням поширеності дитячого ожиріння. Наявність ожиріння або надлишкової маси тіла у дітей може ускладнювати діагностику різних типів ЦД. Виявлення та лікування ЦД 2 типу має важливе значення для суспільства в цілому у зв’язку з широким спектром тяжких ускладнень, які супроводжують хворобу.
Мета роботи — проаналізувати частоту цукрового діабету 2 типу за даними реєстру хворих на цукровий діабет; визначити стан глікемічного контролю у дітей з цукровим діабетом 2 типу.
Матеріали та методи. Проведено аналіз стану глікемічного контролю у дітей з ЦД 2 типу, які отримували різні схеми лікування: з використанням дієтотерапії та зміни способу життя або з додатковою цукрознижувальною терапією (монотерапія метформіном чи комбінація метформіну з інсулінотерапією). Стан глікемічного контролю оцінювали за показником глікованого гемоглобіну (НbА1с).
Результати та обговорення. За даними реєстру, в Україні поширеність ЦД серед дитячого населення має тенденцію до невпинного зростання — від 8,6 на 10 тис. дитячого населення у 2005 р. до 13,14 на 10 тис. дитячого населення у 2019 р. На частку ЦД 2 типу в 2019 р. припадало 0,47 % від усіх випадків діабету. Його поширеність становила 0,062 на 10 тис. дитячого населення віком до 18 років зі значними відмінностями за частотою його діагностування в різних регіонах України. Проведено аналіз стану глікемічного контролю у дітей з ЦД 2 типу віком від 9 до 19 років (16,2 [15,5; 18,0]), з  тривалістю хвороби 0,5—12,0 років (4,5 [1,0; 7,5]). Вік діагностування ЦД 2 типу становив 2—17 років (11,7 [8,5; 15,0]), 91,3 % хворих мали ожиріння різного ступеня тяжкості. Лікування за допомогою дієти та зміни способу життя застосовували у 8 (34,8 %) пацієнтів, терапію метформіном — у 12 (52,2 %), комбіновану терапію з використанням метформіну та інсуліну — у 13 % хворих. Рівень НbА1с варіював від 5,0 до 11,4 % ( 7,2 % [5,8; 8,0]). Частка дітей, які мали ідеальний або оптимальний глікемічний контроль (НbА1с — 7,0—7,5 %), — 52,2 %, субоптимальний (НbА1с — 7,6—9,0 %) — 39,1 %, глікемічний конт­роль високого ризику (НbА1с > 9,1 %) — 8,7 %. Найгірший показник НbА1с реєстрували у дітей, які отримували метформін у поєднанні з інсуліном (10,6 % [10,15; 11,4]). Хронічних ускладнень ЦД серед дітей з ЦД 2 типу не зареєстровано.
Висновки. Виявлено низьку поширеність ЦД 2 типу серед педіатричної популяції в Україні, найімовірніше, через низьку якість його виявлення серед дітей з діагностованим ЦД, а також серед дітей з груп ризику. Більшість дітей з ЦД 2 типу мають ожиріння. Більшість хворих з ЦД 2 типу (52,2 %) перебувають на монотерапії метформіном, понад третина — не отримують медикаментозної цукрознижувальної терапії. У більшості дітей з ЦД 2 типу (52,2 %) стан глікемічного кон­т­ролю за показником HbA1c відповідає оптимальному (< 7,5 %), вищий рівень НbА1с визначають у дітей, які отримують метформін у поєднанні з інсуліном.