Недосконалий остеогенез у дітей: досвід лікування
DOI:
https://doi.org/10.30978/UJPE2024-1-24Ключові слова:
недосконалий остеогенез; переломи; остеопороз; діти; лікування; бісфосфонати.Анотація
Недосконалий остеогенез (НО) є генетичним розладом, характеризується переважно порушенням синтезу колагену типу I, що призводить до крихкості кісток, частих переломів, сколіозу, низького зросту та інших симптомів. Захворювання здебільшого передається від батьків до дитини і його тяжкість може значно варіюватися — від легкого з кількома переломами до тяжкого з багатьма переломами та залученням інших органів і систем організму. У статті описано підхід до лікування та результати терапії 10 дітей з НО.
Мета роботи — комплексне обстеження дітей з НО, лікування препаратами бісфосфонатів та подальший супровід мультидисциплінарною командою фахівців для оцінки терапії.
Матеріали та методи. Лікування було спрямоване на мінімізацію частоти переломів і покращення якості життя пацієнтів. Основні аспекти лікування включали: медикаментозне лікування (бісфосфонати використовувались для зменшення кісткової резорбції, що сприяє збільшенню кісткової маси та зменшенню крихкості кісток, а також вітамін D і кальцій, які призначалися для підтримки нормальної мінералізації кістки); фізична терапія (включала вправи на розвиток м’язової сили, координації та підтримку рухливості суглобів, мінімізуючи ризик травм); ведення пацієнтів мультидисциплінарною командою (консультації ортопеда, психолога та інших фахівців за потреби).
Результати та обговорення. Результати лікування виявилися позитивними: зафіксовано зниження частоти переломів та покращення функціональності та якості життя.
Висновки. Упродовж 11 міс ми відзначили значне зниження медичних ускладнень та поліпшення загального стану здоров’я учасників дослідження, що доводить важливість комплексного підходу до лікування недосконалого остеогенезу.
Посилання
[Kompendium. Zoledronovaia kyslota (Acidum Zoledronicum)]. https://compendium.com.ua/akt/65/35835/acidum-zoledronicum/ Ukrainian.
Bonafe L, Cormier-Daire V, Hall C, Lachman R. Nosology and classification of genetic skeletal disorders: 2015 revision. Am J Med Genet A. 2015 Dec;167A(12):2869-92. http://doi.org/10.1002/ajmg.a.37365.
Byers PH; Scriver CR, Beaudet AL, Sly WS, Valle D, Childs B, Vogelstein B, editors. Disorders of collagen biosynthesis and structure. In: The Metabolic and Molecular Basis of Inherited Disease. 8th edition. New York: McGraw-Hill; 2000:5241-5286.
Bini L, Schvartz D, Carnemolla C. Intracellular and extracellular markers of lethality in osteogenesis imperfecta: a quantitative proteomic approach. Int J Mol Sci. 2021 Jan 4;22(1):429. http://doi.org/10.3390/ijms22010429.
DeVile C, Allgrove J, Crowe B. Drug Monograph for Osteogenesis Imperfecta: Use of Intravenous Pamidronate Disodium. 2021. https://media.gosh.nhs.uk/documents/Pamidronate_Protocol_-_Version_4_IN00055.pdf.
Dwan K, Phillipi CA, Steiner RD, Basel D. Bisphosphonate therapy for osteogenesis imperfecta. Cochrane Database Syst Rev. 2016 Oct 19;10(10):CD005088. http://doi.org/10.1002/14651858.CD005088.pub4.
Forlino A, Marini JC. Osteogenesis imperfecta. Lancet. 2016 Apr 16;387(10028):1657-71. http://doi.org/10.1016/S0140-6736(15)00728-X.
Forlino A, Cabral WA, Barnes AM, Marini JC. New perspectives on osteogenesis imperfecta. Nat Rev Endocrinol. 2011 Jun 14;7(9):540-57. http://doi.org/10.1038/nrendo.2011.81.
Huawei Zhao, Yunfei Ding, Jufei Yang. Efficacy and safety of bisphosphonates on childhood osteoporosis secondary to chronic illness or its treatment: a meta-analysis. Ther Adv Chronic Dis. 2022;13:20406223221129163. Published online 2022 Oct 6. http://doi.org/10.1177/20406223221129163.
Kumar C. Zoledronate for osteogenesis imperfecta: evaluation of safety profile in children. J Pediatr Endocrinol Metab. 2016 Aug 1;29(8):947-52. http://doi.org/10.1515/jpem-2015-0351.
Lindahl K, et al. Genetic epidemiology, prevalence, and genotype—phenotype correlations in the swedish population with osteogenesis imperfecta. Eur J Hum Genet. 2015 Aug;23(8):1112. http://doi.org/10.1038/ejhg.2015.129.
Marini JC, Blissett AR. New genes in bone development: what’s new in osteogenesis imperfecta? J Clin Endocrinol Metab. 2013 Aug;98(8):3095-103. http://doi.org/10.1210/jc.2013-15.
Marini JC, Forlino A, Bächinger HP, et al. Osteogenesis imperfecta. Nat Rev Dis Primers. 2017;3:17052. http://doi.org/10.1038/nrdp.2017.52.
Marini JC, Reich A, Smith SM. Osteogenesis imperfecta due to mutations in non-collagenous genes: lessons in the biology of bone formation. Curr Opin Pediatr. 2014 Aug;26(4):500-7. http://doi.org/10.1097/MOP.0000000000000117.
Marom R, Rabenhorst BM, Morello R. Osteogenesis imperfecta: an update on clinical features and therapies. Eur J Endocrinol. 2020;83(4):R95-R106. http://doi.org/10.1530/EJE-20-0299.
Montpetit K. Multidisciplinary treatment of severe osteogenesis imperfecta: functional outcomes at skeletal maturity. Arch Phys Med Rehabil. 2015 Oct;96(10):1834-9. http://doi.org/10.1016/j.apmr.2015.06.006.
Mortier GR, Cohn DH, Cormier-Daire V, Hall C, Krakow D, Mundlos S, et al. Nosology and classification of genetic skeletal disorders: 2019 revision. Am J Med Genet A. 2019 Dec;179(12):2393-2419. http://doi.org/10.1002/ajmg.a.61366.
Ralston H, Gaston MS. Management of osteogenesis imperfecta stuart. Front Endocrinol (Lausanne). 2020 Feb 11:10:924. http://doi.org/10.3389/fendo.2019.00924.
Rohrbach M, Giunta C. Recessive osteogenesis imperfecta: clinical, radiological, and molecular findings. Am J Med Genet C Semin Med Genet. 2012 Aug 15;160C(3):175-89. http://doi.org/10.1002/ajmg.c.31334.
Sillence DO, et al. Genetic heterogeneity in osteogenesis imperfecta. J Med Genet. 1979 Apr;16(2):101-16. http://doi.org/10.1136/jmg.16.2.101.
Sillence DO, Rimoin DL, Danks DM. Clinical variability in osteogenesis imperfecta-variable expressivity or genetic heterogeneity. Birth Defects Orig Artic Ser. 1979;15:113-29. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/23771926.
Sobenna G, Weber DR, Kaplan P, Hummel K, Monk HM, Levine MA. Short-term safety of zoledronic acid in young patients with bone disorders: an extensive institutional experience. J Clin Endocrinol Metab. 2015 Nov;100(11):4163-71. http://doi.org/10.1210/jc.2015-2680.
van Dijk FS, Sillence DO. Clarification and additional information. Am J Med Genet A. 2015;167A(5):1178. http://doi.org/10.1002/ajmg.a.36784.
van Dijk FS, Sillence DO. Osteogenesis imperfecta: Clinical diagnosis, nomenclature and severity assessment. Am J Med Genet A. 2014;164(6):1470-81. http://doi.org/10.1002/ajmg.a.36545.
van Dijk FS, Semler O, Etich J, et al. Interaction between KDELR2 and HSP47 as a key determinant in osteogenesis imperfecta caused by bi-allelic variants in KDELR2. Am J Hum Genet. 2020 Nov 5;107(5):989-999. http://doi.org/10.1016/j.ajhg.2020.09.009.
van Dijk FS, Pals G, Van Rijn RR, Nikkels PG, Cobben JM. Classification of Osteogenesis Imperfecta revisited. Eur J Med Genet. 2010 Jan-Feb;53(1):1-5. http://doi.org/10.1016/j.ejmg.2009.10.007.
Vasanwala RF. Recurrent proximal femur fractures in a teenager with osteogenesis imperfecta on continuous bisphosphonate therapy: are we overtreating? J Bone Miner Res. 2016 Jul;31(7):1449-54. http://doi.org/10.1002/jbmr.2805.
WHO. Child growth standards. https://www.who.int/tools/child-growth-standards/standards.
Zionts, et al. Chapter 46: Treatment of Fractures and Non- Unions in Children with Osteogenesis Imperfecta. In: Shapiro et al. (ed). A Translational Approach to Brittle Bone Disease. London: Academic Press; 2014:427-442.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Автори
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NoDerivatives 4.0 International License.