Ефективність супресивної терапії каберголіном у хворих молодого віку із пролактиномою

Анотація

Мета роботи — вивчити клініко­гормональні особливості пролактином (ПРОЛ) в осіб з маніфестацією хвороби у віці до 18 років і оцінити ефективність супресивної терапії каберголіном (САВ) («Достінекс») за період 12 міс.

Матеріали та методи. Обстежено 11 хворих із ПРОЛ з маніфестацією хвороби в дитячому віці. Клінічне обстеження охоплювало аналіз скарг, анамнезу, антропометрію, об’єктивний огляд, оцінку ступеня статевого дозрівання за Таннером, вимірювання артеріального тиску (АТ), огляд очного дна, визначення гостроти зору й периметрію на білий і хроматичні кольори, консультації окуліста, невролога, кардіолога, андролога (для осіб чоловічої статі), гінеколога (для осіб жіночої статі). Зразки крові отримували натще для визначення рівня пролактину (ПРЛ), соматотропного гормона, інсуліноподібного фактора росту­1, лютеїнізувального гормона, фолікулостимулювального гормона, тестостерону, естрадіолу, тиреотропного гормона, вільних трийодтироніну й тироксину, кортизолу. Для визначення діапазону значень рівня ПРЛ в крові у здорових осіб і розрахунку вікових перцентильних значень для цього показника обстежено 54 здорових добровольців (25 юнаків і 29 дівчат) віком 15—19 років. ПРОЛ верифікували за допомогою магнітно­резонансної томографії. МікроПРОЛ реєстрували за діаметром утворення ≤ 10 мм, макроПРОЛ — 11—30 мм і гігантську ПРОЛ — > 30 мм. Об’єм гіпофіза (см³) розраховували за формулою Di­Chiro­Nelson з використанням коефіцієнта 1,33. Оцінювали сумарну секреторну активність (ССА), парціальну секреторну активність (ПарСА) ПРОЛ і швидкість пухлинного росту (ШПР) за В.С. Проніним. За цільові рівні ПРЛ в крові у хворих, які отримували супресивну терапію САВ, приймали рівень ПРЛ, що відповідав 5­му перцентилю.

Результати та обговорення. Визначено нормальні значення рівня ПРЛ в крові у здорових пацієнтів віком 15—19 років і побудовано перцентильні діаграми. Серед обстежених хворих із ПРОЛ у 11 захворювання було діагностовано в дитячому віці (Ме = 16,0 років) [Min 12,0 — Max 18,0], з них у 9 дівчат і 2 юнаків. МікроПРОЛ була у 7 дівчат (середній вік першої діагностики — 17,5 року), макроПРОЛ — у 4 хворих, з них у 2 дівчат і 2 юнаків (середній вік першої діагностики — 16,0 року), з них в 1 дівчини і 1 юнака вже у віці 12 і 16 років була гігантська ПРОЛ. Неврологічна симптоматика спос­те­рігалася в 11 (100 %) хворих, у 7 була помірна артеріальна гіпотензія, у 8 дівчат у віці пізнього пубертату — порушення менструального циклу за типом опсоменореї і вторинної аменореї, галакторею ІІ ступеня виявлено у 3 дівчат і 2 юнаків, у 3 дітей — затримку росту і статевого дозрівання. При первинному обстеженні рівень ПРЛ у крові в цілому в групі становив (174,8 ± 49,4) нг/мл (Ме = 89,6 нг/мл) [Min 27,6 — Max 470,0]: у хворих із макроПРОЛ Ме = 52,3 нг/мл [Min 27,6 — Max 470,0], із мікроПРОЛ Ме = 200,0 нг/мл [Min 46,4 — Max 480,0]. До лікування ПарСА в групі становила
81,3 нг/мл/см³ [Min 6,2 — Max 783,0]: із макро­ і гігантською ПРОЛ Ме = 47,1 нг/мл/см³ [Min 6,2 — Max 90,8];
із мікроПРОЛ Ме = 98,9 нг/мл/см³ [Min 45,3 — Max 783,3] (p < 0,05). ШПР склала в середньому 0,8 см³/рік [Min 0,2 — Max 32,0]. Середня терапевтична доза САВ — 1,0 мг/тиж [Min 0,2 — Max 2,0]; середня кумулятивна доза — 44,2 мг/рік [Min 12,0 — Max 104,0]. Встановлено статистично значуще зниження рівня ПРЛ у крові вже через 1 міс лікування, проте найбільш стійкого позитивного ефекту було досягнуто через 3 міс терапії (у 9 хворих). Висока ефективність застосування великих стартових доз САВ підтверджується даними томографії: у 5 хворих через 12 міс терапії спостерігалося зменшення об’єму гіпофіза на 50 % і більше, у 2  хворих — на 30—49 %, у 2 пацієнток настала вагітність.

Висновки. Захворювання в осіб віком до 18 років характеризується високою секреторною активністю, швидким пухлинним ростом, що призводить у короткі строки до формування макро­ і гігантських ПРОЛ. Призначення високих стартових доз САВ є безпечним і ефективним методом лікування ПРОЛ у дітей, про що свідчить відсутність сторонніх ефектів терапії, нормалізація гіпофізарно­гонадної і соматотропної функції гіпофіза, швидке стійке зниження рівня ПРЛ у крові до рівня 5­го перцентилю вікової норми в більшості хворих (90,1 %), значуще зниження ПарСА у всіх хворих, зменшення об’єму пухлини гіпофізу на 50 % і більше у 54,5 % пацієнтів.