Динаміка концентрації інсуліну і глюкози крові після стандартного перорального вуглеводного навантаження в підлітків з нормальною, недостатньою і надлишковою масою тіла

Анотація

Мета роботи — вивчити динаміку концентрації інсуліну і глюкози крові після стандартного перорального вуглеводного навантаження в підлітків з нормальною, недостатньою та надлишковою масою тіла.

Матеріали та методи. Обстежено 64 підлітки (середній вік — (13,56 ± 2,47) року) з нормальною, недостатньою і надлишковою масою тіла з визначенням концентрації глюкози, інсуліну та розрахунком відповідних площ під кривими їх концентрації протягом тесту.

Результати та обговорення. Середня концентрація глюкози протягом тесту і в окремих точках достовірно не відрізняється в групах, тоді як середня концентрація інсуліну зростає в міру збільшення індексу маси тіла (ІМТ). У підлітків з дефіцитом і максимальним надлишком маси тіла схожий профіль глікемічної кривої — з достовірним ступінчастим збільшенням площі під кривою в досліджувані часові проміжки з вірогідним збільшенням загальної площі. Натомість у дітей з нормальною, надмірною масою тіла і з ожирінням з ІМТ +2—3 SD відзначається рівномірний розподіл площі в усі постнавантажувальні проміжки. При нормальній і надлишковій масі тіла викид інсуліну відбувається в перші 15 хвилин після навантаження, а при дефіциті маси тіла — з 15­ї по 30­ту хвилину. З 60­ї хвилини при нормальній і недостатній масі тіла концентрація інсуліну починає знижуватися, тоді як при надлишковій масі тіла та ожирінні продовжує зростати або зберігається плато. До 120­ї хвилини тесту в усіх групах концентрація інсуліну знижується, досягаючи мінімального значення в підлітків із нормальною масою тіла. Варіабельність концентрації інсуліну має зворотну залежність з ІМТ підлітка.

Висновки. Інсулінова відповідь відрізняється в підлітків з різною масою тіла. Зокрема, у підлітків з максимальною масою тіла визначається не лише висока концентрація інсуліну, а й низька варіабельність параметра в ході тесту, що можна розглядати як маркер виснаження функціональної активності β­клітин в умовах інсулінорезистентності.