Комплексне диференційоване лікування неалкогольної жирової хвороби печінки в підлітків з ожирінням

Анотація

Мета роботи — оцінити ефективність застосування гепатопротекторів у комплексному лікуванні підлітків з ожирінням та неалкогольною жировою хворобою печінки.

Матеріали та методи. Обстежено 110 підлітків 10—18 років, хворих на ожиріння та з інсулінорезистентністю, яким проведено УЗД печінки та жовчовивідної системи, визначено показники білкового, пігментного та ліпідного обмінів. У всіх хворих під час терапії ожиріння застосовували метформін. За результатами клінічного та лабораторно­інструментального дослідження пацієнтів поділили на три групи: 1­ша група (30 осіб) — хворі, які не мали скарг з боку травного тракту, але в них під час УЗД виявили ознаки дисфункціональних розладів біліарного тракту (ДРБТ), і їм призначали препарати есенціальних фосфоліпідів (ЕФ); 2­га група (50 осіб) — хворі з клінічними та УЗ­ознаками ДРБТ, яким призначали препарати екстрак­ту артишоку; 3­тя група (30 осіб) — хворі з клінічними та УЗ­ознаками ДРБТ і біліарного сладжу, яким призначали препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДХК). Контрольне обстеження проводили після лікування та через 6 місяців.

Результати та обговорення. Підлітки з ожирінням скаржилися на підвищення апетиту, біль у животі та порушення моторики верхніх відділів шлункового тракту. Болючість у правому підребер’ї визначалась у 92 % хворих. У всіх підлітків з ожирінням виявлено ознаки помірної атерогенної дисліпідемії. За даними УЗД, у третини хворих були ознаки стеатогепатозу. У хворих, які отримували препарати ЕФ, характер змін морфофункціонального стану печінки був таким же, як і в пацієнтів, що отримували лише метформін. У підлітків, котрі вживали препарати екстракту артишоку, зменшилися вияви гіпотонії жовчного міхура, визначалося суттєвіше зменшення ознак стеатогепатозу, ніж у групі порівняння. Лікування із застосуванням УДХК сприяло покращенню скорочувальної функції жовчного міхура, гомогенізації жовчі, зменшенню явищ стеатозу та стабілізації цих показників через 6 місяців від початку лікування, на відміну від хворих групи порівняння.

Висновки. Призначення ЕФ у віковому дозуванні протягом 1,5—2­х місяців у межах комплексної терапії ожиріння в підлітків без скарг з боку органів травлення не має переваг порівняно з хворими, які отримували лише метформін. За наявності гіпотонії жовчного міхура обґрунтоване призначення екстракту артишоку протягом 1,5—2­х місяців. За клінічних ознак ДРБТ та біліарного сладжу доцільне призначення препаратів УДХК протягом 2—3­х місяців. Позитивний ефект від терапії через 6 місяців спостерігається лише у хворих, які були мотивовані щодо зміни способу життя.